Читала колись про весняну безвідповідальність, симптоми геть як у мене: спочатку ти скурпульозно виконуєш свою роботу, робиш-робиш-робиш... І тут почув запах весняного цвіту і починається... Дивишся у вікно, відкладаєш все на завтра, хочеш звільнитись або втекти з роботи, забуваєш і губиш необхідні речі, одним словом - ВЕСНА. Так і сталось, все пошила ще 30 березня, а от поділитись цією новиною геть забула, весняна безвідповідальність.
Надіюсь, пробачите і не перестанете мене читати, я вже поборола цей недуг)
---------------------------------------------------------------------------
I read
once about spring irresponsibility, symptoms just as I have: first you ardently
doing your job, doing-doing-doing ... and suddenly heard the smell of spring
blooming ... You look out the window, leave everything for tomorrow, want to escape
from work, forget and loss the necessary things…in one word - spring. So here I
am, sewed everything on March 30, but completely
forgot to share this news, spring irresponsibility.
I hope, you
will forgive me and won’t stop reading my blog, I overcame this illness)
First hand. Комбінезон такий як і хотіла: зручний, легкий і з кишеннями.
Second hand. З багатого барахолочного улову (трьох сорочок, спідниці і купи клаптиків, які чекали поїздки в Брище) пошила костюм, який знову охрестили "Оліною піжамкою".
За гарні фото тепер віддаю медалі і реверанси Андрію Яручику, він добрий і геніальний)
Немає коментарів:
Дописати коментар